Коли людині погано і важко, вона, як правило, все сприймає загострено. І з загостренням все відчуває - чого б вона хотіла б від інших людей, якої допомоги, якої турботи. Допомога і турбота даються не завжди. Але це і не страшно. Є Господь і Його допомога і турбота, які можуть проявлятися різноманітно і далеко не у всіх випадках явно. Крім того, цей час - краще, щоб зрозуміти... інших людей - їх очікування, сподівання у схожих ситуаціях. І якщо саме так його використовувати, то можна стати дуже чуйним до болю і скорботи іншого, сердечним, теплим. А коли стаєш таким, то - ось дивна річ! - Вже не так маєш потребу в тому, щоб хтось був настільки ж чуйним і сердечним по відношенню до тебе.

Це взагалі дивовижний духовний закон: починаєш віддавати те, що так потрібно тобі самому, і негайно отримуєш це ж вдвічі більше і втричі. Я не про матеріальні предмети кажу, звичайно, а про те, що більше до області душевного і духовного відноситься. Хоча і з матеріальним так буває - ділишся останнім, сам без грошей залишаєшся, а Господь відразу посилає те, чого й чекати ти не міг, буквально убогого багачем робить. Скільки людей, які мучаться від того, що їх «ніхто не любить»! А ти почни любити сам. Або, якщо немає в тобі любові або чогось, що хоча б віддалено її нагадує, роби діла любові. І ти побачиш, що тебе полюблять. Знаєш чому? Тому що буде нарешті за що.

Воістину мало хто по-справжньому зміг пізнати цю дивовижну істину: «Блаженніше давати, ніж брати" (Д. 20, 35). Якби знали, то тільки б і давали, не чекаючи нічого взамін і отримуючи, проте, незмірно більше. І це насправді саме так - не слова це красиві, а найреальніша, досвідом засвідчена правда.

У чому основа цього закону, в чому секрет його таємничої дії, в чому таємниця? У тому, що даємо ми людям, а повертає нам Господь. Іноді не відразу і так, що помітити  захочеш, та не зможеш. Адже Він Сам каже: «Так как вы сделали это одному из братьев Моих сих меньших, то сделали Мне» (Мф. 25, 40) Люди можуть бути невдячні і найчастіше виявляються такими, але не Господь. Якщо ж чогось зараз і не поверне Він тобі, то поверне потім - сторицею, не журися даремно. Коли потім? Тоді, коли мати потребу в цьому будеш найбільше, коли все, що тут, пройде, немов сон.

Игумен Нектарий (Морозов)